блазнювати
БЛАЗНЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. Бути блазнем (у 2 знач.).
Став [Тиміш] мандрівним лицедієм, блазнював на базарі перед усією громадою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 184).
2. перен., зневажл. Удавати з себе дурника, штукаря.
[Ольга:] Коли ви перестанете блазнювати, Бобочка? Невже ви не можете говорити нормально? (Собко, П’єси, 1958, 321).
Словник української мови (СУМ-11)