блакить

БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь.

Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (Фр., VI, 1951, 303);

Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Л. Укр., І, 1951, 245);

Сивизна лягла на скроні, А в очах — жива блакить (Воронько, Славен мир, 1950, 51);

*Образно. В небі світлім — ні хмаринки. На душі моїй — блакить (Шер., Дорога.., 1957, 11);

*У порівн. О, принесіть мені пролісок з лісу. Ніжний і чистий. Як неба блакить (Пісні та романси.., II, 1956, 248);

// Блакитний простір неба.

А вгорі ж — нема блакиті міри, ..В тій безодні потопав око… (Стар., Поет. тв., 1958, 27).

Значення в інших словниках

1. блакить — блаки́ть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. блакить — (колір) голубінь, небесна синь. сов. лазур; П. небеса, небо, небосхил.  Словник синонімів Караванського
3. блакить — [блакит'] -т'і, ор. -т':у  Орфоепічний словник української мови
4. блакить — -і, ж. Блакитний колір; голубінь. || Блакитний простір неба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. блакить — БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (І. Франко); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Леся Українка); За якийсь час ці хмари насунуться на блакить ясного неба і зроблять грозу (М.  Словник української мови у 20 томах
6. блакить — див. голубий; небо  Словник синонімів Вусика
7. блакить — БЛАКИ́ТЬ (блакитний колір), ГОЛУБІ́НЬ, ГОЛУБИЗНА́, БЛАКИ́Т заст.; ЛАЗУ́Р поет. (перев. про небо, море); БІРЮЗА́. Мов крижини, пливли в небесній блакиті хмари (В. Шевчук); Змарніла, зблякла краса молодиці..  Словник синонімів української мови
8. блакить — Блаки́ть, -ки́ті, -ки́ті, -ки́ттю (ж. р.) і рідше блаки́т, -ту (ч. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. блакить — Блакить, -ті ж. 1) Голубой цвѣтъ. 2) Синева, лазурь.  Словник української мови Грінченка