Значення в інших словниках
-
блакить —
блаки́ть іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
блакить —
(колір) голубінь, небесна синь. сов. лазур; П. небеса, небо, небосхил.
Словник синонімів Караванського
-
блакить —
-і, ж. Блакитний колір; голубінь. || Блакитний простір неба.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
блакить —
БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (І. Франко); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Леся Українка); За якийсь час ці хмари насунуться на блакить ясного неба і зроблять грозу (М.
Словник української мови у 20 томах
-
блакить —
див. голубий; небо
Словник синонімів Вусика
-
блакить —
БЛАКИ́ТЬ (блакитний колір), ГОЛУБІ́НЬ, ГОЛУБИЗНА́, БЛАКИ́Т заст.; ЛАЗУ́Р поет. (перев. про небо, море); БІРЮЗА́. Мов крижини, пливли в небесній блакиті хмари (В. Шевчук); Змарніла, зблякла краса молодиці..
Словник синонімів української мови
-
блакить —
Блаки́ть, -ки́ті, -ки́ті, -ки́ттю (ж. р.) і рідше блаки́т, -ту (ч. р.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
блакить —
БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (Фр., VI, 1951, 303); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
блакить —
Блакить, -ті ж. 1) Голубой цвѣтъ. 2) Синева, лазурь.
Словник української мови Грінченка