блеф

БЛЕФ, у, ч. Вигадка для обману чи залякування кого-небудь.

Розенбергова затія виявилась блефом (Шовк., Інженери, 1956, 32).

Значення в інших словниках

1. блеф — блеф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. блеф — -у, ч. 1》 Обман із метою створення перебільшеного уявлення про свої сили, можливості, значимість і т. ін. 2》 У карточній грі в покер: прийом, коли гравець, який має погані карти, діє так, щоб суперники вважали його карти виграшними.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блеф — Блахман, див. бляга  Словник чужослів Павло Штепа
4. блеф — БЛЕФ, у, ч. 1. Поведінка гравця в карти, особливо в покер, завдяки якій у суперника створюється хибне уявлення про його справжні шанси на перемогу.  Словник української мови у 20 томах
5. блеф — (англ. bluff) вигадка, обдурювання, щоб залякати, вдатися до хвастощів, перебільшити свою роль у чомусь.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. блеф — рос. блеф (англ. bluff) — вигадка, вдавання до самовихваляння, перебільшення своїх реальних можливостей у чомусь; нездійсненна мрія.  Eкономічна енциклопедія