блеф
БЛЕФ, у, ч.
1. Поведінка гравця в карти, особливо в покер, завдяки якій у суперника створюється хибне уявлення про його справжні шанси на перемогу.
Покер виник три тисячі років тому в Стародавній Персії, і вже тоді існував блеф як основний прийом цієї гри (з газ.).
2. Вигадка з метою введення в оману.
Нарешті Андріїв “телеграф” показав себе, а то вже всі думали, що це блеф, і потихеньку підсміювались над Андрієм (І. Багряний);
Розенбергова затія виявилась блефом (Ю. Шовкопляс);
Коли ми об’єктивно подивимося на цифри, то побачимо, що ця ідея – блеф (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)