блеф
БЛЕФ, у, ч.
1. Поведінка гравця в карти, особливо в покер, завдяки якій у суперника створюється хибне уявлення про його справжні шанси на перемогу.
Покер виник три тисячі років тому в Стародавній Персії, і вже тоді існував блеф як основний прийом цієї гри (з газ.).
2. Вигадка з метою введення в оману.
Нарешті Андріїв “телеграф” показав себе, а то вже всі думали, що це блеф, і потихеньку підсміювались над Андрієм (І. Багряний);
Розенбергова затія виявилась блефом (Ю. Шовкопляс);
Коли ми об’єктивно подивимося на цифри, то побачимо, що ця ідея – блеф (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блеф — блеф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- блеф — -у, ч. 1》 Обман із метою створення перебільшеного уявлення про свої сили, можливості, значимість і т. ін. 2》 У карточній грі в покер: прийом, коли гравець, який має погані карти, діє так, щоб суперники вважали його карти виграшними. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блеф — Блахман, див. бляга Словник чужослів Павло Штепа
- блеф — (англ. bluff) вигадка, обдурювання, щоб залякати, вдатися до хвастощів, перебільшити свою роль у чомусь. Словник іншомовних слів Мельничука
- блеф — БЛЕФ, у, ч. Вигадка для обману чи залякування кого-небудь. Розенбергова затія виявилась блефом (Шовк., Інженери, 1956, 32). Словник української мови в 11 томах
- блеф — рос. блеф (англ. bluff) — вигадка, вдавання до самовихваляння, перебільшення своїх реальних можливостей у чомусь; нездійсненна мрія. Eкономічна енциклопедія