блеяти

БЛЕ́ЯТИ, бле́ю, бле́єш, недок., діал. Бекати.

Мечуться пси, блеють овечки (Коцюб., II, 1955, 323);

Трава стелиться буйною зеленню, а там вівці блеють з голоду (Кобр., Вибр., 1954, 170).

Значення в інших словниках

1. блеяти — бле́яти дієслово недоконаного виду бекати діал.  Орфографічний словник української мови
2. блеяти — блею, блеєш, недок., діал. Бекати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блеяти — Бекати, забекати, побекувати, побекати, мекати, мемекати, помекувати, помекати  Словник чужослів Павло Штепа
4. блеяти — БЛЕ́ЯТИ, бле́ю, бле́єш, недок., діал. Бекати. Мечуться пси, блеють овечки (М. Коцюбинський); Трава стелиться буйною зеленню, а там вівці блеють з голоду (Н. Кобринська).  Словник української мови у 20 томах
5. блеяти — див. говорити  Словник синонімів Вусика
6. блеяти — МЕ́КАТИ (кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці тощо); МЕКЕ́КАТИ, БЕГЕТА́ТИ діал.; БЕ́КАТИ, БЛЕ́ЯТИ діал. (перев. про овець); ПОМЕ́КУВАТИ розм. (раз у раз, стиха). — Док.: ме́кнути, проме́кати, меке́кнути, промеке́кати, бе́кнути.  Словник синонімів української мови
7. блеяти — Бле́яти, бле́ю, бле́єш, бле́ють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. блеяти — Блеяти, блею, -їш гл. 1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці. Шух. І. 197. 2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. Ном. № 13026. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ. Черниг. г.  Словник української мови Грінченка