блим

БЛИМ, невідм., розм. Уживається як присудок за знач. бли́мати і бли́мнути.

— Це грабіж! — горобчик каже, — Забирайся з хати, враже. Лис очима люто — блим: — Сам втікай, бо зараз з’їм! (Стельмах, Жито.., 1954, 216).

Значення в інших словниках

1. блим — блим вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. блим — БЛИМ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. бли́мати 2, 4 і відповідних знач. бли́мнути. – Це грабіж! – горобчик каже, – Забирайся з хати, враже. Лис очима люто – блим: – Сам втікай, бо зараз з'їм! (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. блим — Блим меж., выражающее мерцаніе, появленіе и исчезновеніе свѣта, миганіе, сверканіе глазами.  Словник української мови Грінченка