блисконути

БЛИСКОНУ́ТИ, не́, док., однокр. Підсил. до бли́снути 1.

Уста стиснув [Чайченко] і голову підняв гордо, і очі блисконули… (Вовчок, І, 1955, 204);

// безос.

Саме в цю мить із темряви блисконуло ясним огнем, потім ударило, і важкий гугот струсонув шахту (Гр., Без хліба, 1958, 149).

Значення в інших словниках

1. блисконути — блискону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. блисконути — -не, док., однокр. Підсил. до блиснути 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блисконути — БЛИСКОНУ́ТИ, не́, док., однокр. Підсил. до бли́снути 1. Уста стиснув [Чайченко] і голову підняв гордо, і очі блисконули... (Марко Вовчок); // безос. Саме в цю мить із темряви блисконуло ясним огнем, потім ударило, і важкий гугот струсонув шахту (Б. Грінченко).  Словник української мови у 20 томах
4. блисконути — див. блищати  Словник синонімів Вусика
5. блисконути — БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил.  Словник синонімів української мови
6. блисконути — Блискону́ти, -ну́, -не́ш гл. Сверкнуть сильно. Грім як грякне, а блискавка як блисконе! Полт. Як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледві дишемо. МВ. ІІ. 76.  Словник української мови Грінченка