блисконути
БЛИСКОНУ́ТИ, не́, док., однокр.
Підсил. до бли́снути 1.
Уста стиснув [Чайченко] і голову підняв гордо, і очі блисконули... (Марко Вовчок);
// безос.
Саме в цю мить із темряви блисконуло ясним огнем, потім ударило, і важкий гугот струсонув шахту (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)