блідніти
БЛІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко. Ставати блідним; бліднути.
Почало світати… Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло (Мирний, І, 1954, 174);
Коли я бачу очі чарівні. Тоді блідніють зорі вечорові (Забашта, Вибр., 1958, 10).
Словник української мови (СУМ-11)