блідніти
БЛІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко.
Ставати блідим; бліднути.
Почало світати... Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло (Панас Мирний);
Коли я бачу очі чарівні, Тоді блідніють зорі вечорові (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)