1. Словник української мови у 20 томах

блідніти

БЛІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко.

Ставати блідим; бліднути.

Почало світати... Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло (Панас Мирний);

Коли я бачу очі чарівні, Тоді блідніють зорі вечорові (Л. Забашта).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блідніти — блідні́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. блідніти — -ію, -ієш, недок., розм., рідко. Ставати блідним; бліднути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блідніти — БЛІ́ДНУТИ (про обличчя — втрачати рум'янець і взагалі природну свіжість під впливом сильних почуттів, хвороби і т. ін.), БЛІДНІ́ТИ заст., БІЛІ́ТИ підсил., СІРІ́ТИ підсил., ПОЛОТНІ́ТИ підсил., ЗЕЛЕНІ́ТИ підсил. розм. — Д... Словник синонімів української мови
  4. блідніти — БЛІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко. Ставати блідним; бліднути. Почало світати… Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло (Мирний, І, 1954, 174); Коли я бачу очі чарівні. Тоді блідніють зорі вечорові (Забашта, Вибр., 1958, 10). Словник української мови в 11 томах