богобоящий

БОГОБОЯ́ЩИЙ, а, е, заст., рідко. Те саме, що богобоязли́вий.

Чоловік він добрий, богобоящий, не гордий (Н.-Лев., III, 1956, 9);

Не помагали [проти чуми] й смиренні молитви, що не раз та й не два творили богобоящі люди (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 38).

Значення в інших словниках

1. богобоящий — -а, -е, діал. Те саме, що богобоязливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. богобоящий — БОГОБОЯ́ЩИЙ, а, е, заст. Те саме, що богобоязли́вий. Чоловік він добрий, богобоящий, не гордий (І. Нечуй-Левицький); Не помагали [проти чуми] й смиренні молитви, що не раз та й не два творили богобоящі люди (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).  Словник української мови у 20 томах
3. богобоящий — Богобоящий, -а, -е = богобійний Які люде стали не богобоящі: у великий піст п'ють. Лебед. у. Буде зверху хороше убрання, а душа буде негарна, не богобояща. О. 1862. VIII. 29.  Словник української мови Грінченка