богобійно

БОГОБІ́ЙНО, діал. Присл. до богобі́йний.

В церкві йде відправа. Люд богобійно то входить, то виходить; часами чути співи духовні (Стар., Вибр., 1959, 537).

Значення в інших словниках

1. богобійно — богобі́йно прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. богобійно — діал. Присл. до богобійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. богобійно — БОГОБІ́ЙНО, діал. Присл. до богобі́йний. В церкві йде відправа. Люд богобійно то входить, то виходить; часами чути співи духовні (М. Старицький).  Словник української мови у 20 томах
4. богобійно — Богобійно нар. Богобоязненно.  Словник української мови Грінченка