богомольний
БОГОМО́ЛЬНИЙ, БОГОМІ́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Який вірить у бога, старанно виконує релігійні обряди, багато молиться; побожний.
Наділив її бог розумом, вона й богобоязлива, і богомольна (Кв.-Осн., II, 1956, 79);
Був собі чернець і такий богомільний (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)