богорівний
БОГОРІ́ВНИЙ, а, е, книжн., заст. Рівний богові.
[Неофіт-раб:] Коли я.. хоч на час, на мить здолаю жити не рабом злиденним, а вільним, непідвладним, богорівним, то я щасливим і на смерть піду (Л. Укр., II, 1951, 240);
Гнівом його [Посейдона] Одісей богорівний Гнаний весь час був, аж поки до рідного краю дістався (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 29).
Словник української мови (СУМ-11)