божий
БО́ЖИЙ, а, е. Прикм. до бог.
— На те воля божа, моя любко, — кажу я (Вовчок, І, 1955, 86);
Він [Теокріт] казав "нема рабів божих", — єсть і повинні бути люди, вільні "тілом і духом" (Л. Укр., III, 1952, 728).
Бо́жий світ, нар.-поет., заст. — світ.
— Один розкошує, другий сльози ковтає… Де ж та правда в світі божому? (Коцюб., І, 1955, 110);
Слу́жба бо́жа, заст. — церковна відправа.
— Мати його. богомільна жінка, ніколи не пропустить служби божої… (Коцюб., І, 1955, 322).
◊ Бий його́ си́ла бо́жа! див. би́ти;
Святи́й та бо́жий, ірон. — удавано, лицемірно тихий і добрий.
— Стрічаю я Солов’їху; йде вона в церкви — така свята та божа (Н.-Лев., II, 1956, 12).
Словник української мови (СУМ-11)