божий
БО́ЖИЙ, а, е.
1. (з великої літери). Прикм. до Бог 1.
Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
– На те воля Божа, моя любко, – кажу я (Марко Вовчок);
І заспівав обранець Божий народу визвольний псалом (С. Черкасенко);
Всі слухали ораторів так, як можна слухати спущених на землю на парашутах янголів з вістю про благословення Боже (В. Винниченко);
Провідна ідея Ісуса від самого початку полягала в утвердженні Царства Божого на землі (із журн.).
2. Уживається як складова частина назв тварин і рослин.
Божа корівка;
Божа крівця.
Словник української мови (СУМ-20)