бомба
БО́МБА, и, ж. Розривний снаряд, начинений вибуховою речовиною.
Вона [вчителька] ще не прохолола після історії з попом, мов відламок розірваної вибухом бомби (Коцюб., І, 1955, 307);
Літаки руйнували місто, але жодна бомба не впала в передмісті (Донч., VI, 1957, 118);
*Образно. — Той пан.. добре пише, добре пише.. Кождий його опис — то бомба (Фр., IV, 1950, 252);
*У порівн. З другої хати, як бомба, влетів його [Макара Івановича] чотирилітній синок (Коцюб., І, 1955, 164);
Виступ Оленчука бомбою розірвався над зборами (Мик., II, 1957, 365).
Словник української мови (СУМ-11)