бомкання
БО́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бо́мкати і звуки, утворювані цією дією.
І туди [на острів] не долітав Дзвін глухий, нудний, безсилий. Теє бомкання сумнеє (Л. Укр., IV, 1954, 177);
Відлунням котилося бомкання дзвона з церковної вежі (Чендей, Вітер.., 1958, 188).
Словник української мови (СУМ-11)