бордюр
БОРДЮ́Р, у, ч.
1. Облямівка по краях тканини, шпалерів і т. ін.
2. Смуга зелених насаджень, яку вирощують для прикраси з обох боків доріжки, по краях майданчиків і т. ін.
За аркою починалась алея з широким бордюром квітів по обидва боки (Панч, Ерік.., 1950, 66).
Словник української мови (СУМ-11)