боровик
БОРОВИ́К, а́, ч. Білий гриб.
Як загадав боровик. На всі гриби полковник (Чуб., V, 1874, 1182);
Хіба ж не любий час такий На спаді літа, вже під осінь, Коли у вереску між сосен Почнуть рости боровики? (Рильський, Урожай, 1950, 137).
Словник української мови (СУМ-11)