боровик
БОРОВИ́К, а́, ч.
Їстівний гриб із темно-коричневою товстою шапкою і білуватою товстою ніжкою; білий гриб.
Як загадав боровик, На всі гриби полковник (П. Чубинський);
Хіба ж не любий час такий На спаді літа, вже під осінь, Коли у вереску між сосен Почнуть рости боровики? (М. Рильський);
В доброму напівсні вибиває [земля] то боровика, то красноголовця (М. Стельмах);
Багато грибів отримали назви за місцем зростання: боровик, моховик (з навч. літ.);
Он там під кущами буркуну, мов отаман війська лісового, застиг боровик (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)