борозенка
БОРОЗЕ́НКА, и, ж. Зменш. до борозна́.
Ой послала мене мати Зеленого жита жати, А я жита не жала, В борозенці лежала (Народна пісня);
На суміжній горі коловоротом метушаться возії, тиснучись по вузьких борозенках свіжих стежин (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 95);
Бережно узявся [Довбня] за пальчики і.. роздивлявся долоню, ті невеличкі борозенки, що покарбували її (Мирний, III, 1954, 215);
Над кущуватими бровами пролягли вузькі глибокі борозенки (Руд., Вітер… 1958, 366).
Словник української мови (СУМ-11)