борозна

БОРОЗНА́, и́, ж.

1. Довга, рівна заглибина в землі, проведена плугом.

Вона знялася з місця й побігла борозною через город (Н.-Лев., III, 1956, 338);

Мавка сіла в борозні над стернею і похилилась у смутній задумі (Л. Укр., III, 1952, 239);

Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг і стояв у лахмітті, — зразу видно, що наймит (Головко, II, 1957, 11);

*Образно. Немовби в життю [житті] того чоловіка пройшла якась широка й глибока борозна, якою відорано його минуле від теперішнього (Фр., IV, 1950, 284);

Ти, говорять, Хомо, вже академію соціалізму пройшов, а ми тільки за парту сідаємо! Ти он яку практику маєш за плечима, а ми ще тільки першу борозну йдемо! (Гончар, III, 1959, 324).

2. перен. Поздовжня заглибина в чому-небудь; зморшка, складка.

Лице [Химине] жалібно кривиться, і сльози мимохіть котяться тими борознами, що поорало на виду довголітнє лихо (Коцюб., І, 1955, 88);

Думи мужицькі провели борозни на чолі в кожного (Головко, І, 1957, 239).

Значення в інших словниках

1. борозна — борозна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири борозни́  Орфографічний словник української мови
2. борозна — [борозна] -зни, зн. борозну, ор. -нойу, м. (на) -роуз(‘)н'і, мн. борозние, борозеин дв'і борозни  Орфоепічний словник української мови
3. борозна — -и, ж. 1》 Довга, рівна заглибина в землі, проведена плугом. 2》 перен. Поздовжня заглибина в чому-небудь; зморшка, складка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. борозна — БОРОЗНА́, и́, ж. 1. Довга рівна заглибина в землі, проведена плугом. Вона знялася з місця й побігла борозною через город (І. Нечуй-Левицький); Мавка сіла в борозні над стернею і похилилась у смутній задумі (Леся Українка); Воли парубчак спинив...  Словник української мови у 20 томах
5. борозна — I. ЗМО́РШКА (довгасте заглиблення на шкірі обличчя, тіла людини або тварини), БРИ́ЖА перев. мн., рідше, МОРЩИ́НА розм., БГА́НКА розм. рідше, ЗМО́РЩИНА діал.; СКЛА́ДКА, БОРОЗНА́, ПРУГ рідше (глибока зморшка).  Словник синонімів української мови
6. борозна — Борозна́, -ни́; бо́розни, бо́розен  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. борозна — 1. Заглиблення у стіні, яке виконане для влаштування димоходу, спирання п'яти склепіння, прилягання сходів тощо. 2. Те саме, що і траншея.  Архітектура і монументальне мистецтво
8. борозна — Борозна, -ни ж. Борозда. Чуб. V. 341. Старий віл борозни не псує. посл. ум. борозенька. Грин. ІІІ. 660, борознонька, борозна. А я жита не жала, в борознонці лежала. Гол. І. 311. Ти будеш, молода дівчино, жито зажина?пи, я буду у борозках лежати. Мет. 365.  Словник української мови Грінченка