борть
БОРТЬ, і, ж. і я, ч., заст. Найпростіший вулик — видовбана колода, яку навішують на дерево, або дупло в дереві, де живуть бджоли.
Люди з долини навісили борті — такі колоди для бджіл (Ів., Ліс. казки, 1954, 74);
*У порівн. Мов розворушений борть з бджолами, гуде сьогодні дворище княжого города (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 25).
Словник української мови (СУМ-11)