борть
БОРТЬ, і, ж. і я, ч.
Найпростіший вулик – видовбана колода, яку навішують на дерево, або дупло в дереві, де живуть бджоли.
Люди з долини навісили борті – такі колоди для бджіл (О. Іваненко);
У збірнику “Руська правда” великого князя Ярослава Мудрого звелено брати за знищення князівської борті три гривні штрафу (із журн.);
* У порівн. Мов розворушений борть з бджолами, гуде сьогодні дворище княжого города (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)