бохтар

БОХТА́Р, БАХТИ́Р, я́, ч., діал. Оповісник, вістовець.

Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (Скл., Карпати, II, 1954, 407).

Значення в інших словниках

1. бохтар — бохта́р іменник чоловічого роду, істота оповісник діал.  Орфографічний словник української мови
2. бохтар — бахтир, -я, ч., діал. Оповісник, вістовець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бохтар — БОХТА́Р, БАХТИ́Р, я́, ч., діал. Оповісник, вістовець. Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (С. Скляренко).  Словник української мови у 20 томах
4. бохтар — ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився..  Словник синонімів української мови