бракороб
БРАКОРО́Б, а, ч., зневажл. Той, хто в роботі дає брак ( див. брак²).
— Ти, Давид, не покривай мені бракоробів! Не в цьому дружба народів! Дружба народів у бою! (Ю. Янов., І, 1954, 240);
Бракороб і нероба — одна хвороба (Укр.. присл.., 1955, 389).
Словник української мови (СУМ-11)