брат
БРАТ, а, ч.
1. Кожний із синів по відношенню до інших дітей того ж батька або матері.
Випроводжала сестра свого брата (Шевч., II, 1953, 42);
[Андрій:] Тобі ж він у всякім разі брат по батькові (Л. Укр., III, 1952, 719);
*Образно. До бою звелась богатирська дружина Радянських народів-братів (Бажан, І, 1946, 115);
*У порівн. Покохав Андрій Семена, як рідного брата (Коцюб., І, 1955, 447).
Брат у пе́рших — син дядька або тітки.
До Лемішки заїхав.. брат у перших із жінкою (Н.-Лев., І, 1956, 189);
Брат у дру́гих — син двоюрідного дядька або тітки.
А ваш брат у других, чи здоровий він з молодою жінкою? (Вовчок, І, 1955, 244);
Двою́рідний брат — те саме, що Брат у пе́рших.
Мирон Підіпригора схожий на свого двоюрідного брата Василя (Стельмах, II, 1962, 13);
Моло́чний брат — син годівниці по відношенню до чужих дітей, яких вона годує;
Трою́рідний брат — те саме, що Брат у дру́гих.
◊ Ваш брат — ти або ви і подібні.
[Горлов:] Я вашого брата [кореспондентів] люблю, поважаю (Корн., II, 1955, 10);
На бра́та — на кожного.
Панкратов.. читав список необхідних для подорожі речей.. — В середньому по дев’ять кіло на брата (Донч., II, 1956, 28);
Наш брат — ми, я і подібні до нас, до мене.
Дякую.. за обидва збірники: це такий багатий, інтересний матеріал, особливо для нашого брата — белетриста (Коцюб., III, 1956, 344);
Свій брат — подібний або подібні до кого-небудь.
Час від часу шумів шинелями і свій брат, відпущений, видно, також до 24.00 (Гончар, Дорога.., 1953, 30).
2. Близька, своя людина; однодумець, друг.
Ми на путі зметем усі загати, щоб на землі замовкнув гул гармат, бо на чолі в нас партія крилата, бо в нас людина для людини брат (Сос., Щастя.., 1962, 31);
// Співвітчизник.
Наш отаман Гамалія.. Забрав хлопців та й поїхав По морю гуляти… Слави добувати. Із турецької неволі Братів визволяти (Шевч., І, 1951, 203);
О, люде мій бідний, моя ти родино, Брати мої вбогі, закуті в кайдани! Палають страшні, незагойнії рани На лоні у тебе, моя Україно! (Л. Укр., І, 1951, 74).
3. тільки одн., у кличній формі: бра́те, брат. Фамільярне або дружнє звертання до сторонньої особи чоловічої статі.
Слухай, брате, та научай Своїх малих діток (Шевч., II, 1953, 45);
Ревнощі — це, брат, така штука, що з чоловіка може звіра зробити! (Головко, II, 1957, 114).
4. Член релігійного братства; чернець.
[Кембль:] Ми всі брати і сестри по Христу, і всім повинна просто "ти" казати, хоч би й самому королеві (Л. Укр., III, 1952, 22);
// заст. Про всяку людину по відношенню до іншої; ближній.
[Неофіт-раб:] А се ж не гріх — голодних об’їдати і голих обдирати? і кого ж? своїх братів, працівників, рабів… (Л. Укр., II, 1951, 230).
Словник української мови (СУМ-11)