братолюбний
БРАТОЛЮ́БНИЙ, а, е, заст. Який проявляє до людей таку любов, як до братів.
[Калеб:] Учитель наш, ти знаєш, братолюбний (Л. Укр., III, 1952, 69);
// Який виражає таку любов.
Заспівають гуртом братолюбний псалом, В спільній праці зміцнять свої руки (Стар., Поет. тв., 1958, 111).
Словник української мови (СУМ-11)