браунінг
БРА́УНІНГ, а, ч. Пістолет особливої системи.
І навіть браунінг ховає дві кулі (Коцюб., II, 1955, 187);
Щорс стояв перед повстанцями без коня і шаблі, з одним лише маленьким браунінгом біля пояса (Довж., Зач. Десна, 1957, 98).
Словник української мови (СУМ-11)