БРИ́НЬКНУТИ, ну, неш, док., рідко. Однокр. до бри́нькати.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
бринькнути —
бри́нькнути дієслово доконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
бринькнути —
-ну, -неш, док., рідко. Однокр. до бринькати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бринькнути —
БРИ́НЬКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до бри́нькати. Він провів, бринькнув пальцем по стосу паперів .. і відіпхнув ту всю купу геть, поморщившись (І. Багряний).
Словник української мови у 20 томах
бринькнути —
ДЗЕ́НЬКАТИ (видавати короткі дзвінкі звуки при ударах, струсі; викликати такі звуки ударами по склу, металу і т. ін.), ДЗВЯ́КАТИ, БРЕ́НЬКАТИ (БРИ́НЬКАТИ), ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ДЗЕНЬКОТІ́ТИ (ДЗЕНЬКОТА́ТИ) підсил., БРЕНЬКОТІ́ТИ (БРЕНЬКОТА́ТИ) підсил.
Словник синонімів української мови
бринькнути —
Бре́нькнути і бри́нькнути, -кну, -неш, -нуть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бринькнути —
Бринькнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ бринькати. Хоч одна струна по людській на рідній бандурі бринькнула. К. (Хата, 2).
Словник української мови Грінченка