будник

БУ́ДНИК, а, ч.

1. діал. Сторож, будочник.

Дорко визирає крізь вікно в ліс, бачить будника, як стоїть біля своєї хати (Мак., Вибр., 1954, 37).

2. заст. Робітник на поташному заводі, на буді.

Значення в інших словниках

1. будник — -а, ч. 1》 діал. Сторож, будочник. 2》 заст. Робітник на поташному заводі, на буді.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. будник — БУ́ДНИК, а, ч. 1. діал. Сторож. Дорко визирає крізь вікно в ліс, бачить будника, який стоїть біля своєї хати (О. Маковей). 2. заст. Робітник на поташному заводі, на буді. Старий будник.  Словник української мови у 20 томах
3. Будник — Бу́дник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
4. будник — Робітник у буді, де виробляється поташ (попіл)  Словник застарілих та маловживаних слів
5. будник — СТО́РОЖ (особа, яка охороняє кого-, що-небудь); ВАХТЕ́Р, ШВЕЙЦА́Р, ПОРТЬЄ́, КОНСЬЄ́РЖ, ПРИДВЕ́РНИК заст., ДВЕ́РНИК діал. (черговий сторож при вході в установу, підприємство, житловий будинок і т. ін.); ВОРОТАР (сторож біля воріт); КАЛАТА́ЛЬНИК, ДІД заст.  Словник синонімів української мови