буркун-зілля

БУРКУ́Н-ЗІ́ЛЛЯ, я, с. (Melilotus albus), діал. Лугова і лісова трава з вузьким трійчастим листям і дрібними квітками; буркун білий.

В огороді буркун-зілля по тичині в’ється (Чуб., V, 1874, 1029);

Сіно таке слизьке, гладеньке, так гарно пахне, що кортить.. зворушити мертве стебло і пустити з неволі придушений там дух материнки, горошку та буркун-зілля (Коцюб., II, 1955, 62).

Значення в інших словниках

1. буркун-зілля — бурку́н-зі́лля іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. буркун-зілля — -я, с., діал. Лугова і лісова трава з вузьким трійчастим листям і дрібними квітками; буркун білий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буркун-зілля — БУРКУ́Н-ЗІ́ЛЛЯ, я, с. Народна назва буркуну білого. В огороді буркун-зілля по тичині в'ється (П. Чубинський); Сіно таке слизьке, гладеньке, так гарно пахне, що кортить .. зворушити мертве стебло і пустити з неволі придушений там дух материнки, горошку та буркун-зілля (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах