бурці

БУ́РЦІ, ів, мн. (одн. бу́рець, рця, ч.), заст. Баки.

Нас впустив лакей з здоровими бурцями на щоках (Н.-Лев., І, 1956, 598).

Значення в інших словниках

1. бурці — -ів, мн. (одн. бурець, -рця, ч.), заст. Баки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бурці — БУ́РЦІ, ів, мн. (одн. бу́рець, рця, ч.), заст. Бакенбарди. Нас впустив лакей з здоровими бурцями на щоках (І. Нечуй-Левицький); Льова мовчки закурив і глибоко замислився, пальцями лівої руки нервово шарпаючи кінчики бурців (В. Підмогильний).  Словник української мови у 20 томах
3. бурці — див. бакенбарди; волосся  Словник синонімів Вусика