Словник української мови в 11 томах

буряковий

БУРЯКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до буря́к.

Гуде над буряковими плантаціями літак, оббризгуючи буряки хімікалією від довгоносика, і совки… (Вишня, День.., 1950, 36);

// Вигот. з буряків.

— Неначе хто помочив пальці в буряковий квас та лапнув тебе за щоку? — спитав Мина насмішкувато (Н.-Лев., II, 1956, 120);

// Який міститься в буряках.

Звичайний буряковий цукор.. належить до групи дисахаридів (Заг. хімія, 1955, 438);

// Який пошкоджує буряки.

Буряковий довгоносик.

2. Який має колір буряка; темно-червоннй з спині гатим відтінком.

Любила [Кошицька] при малюванню.. підмінювати фарби. Замість бурякового обрамовання [обрамування] дасть синє (Фр., IV, 1950, 210);

Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза. Вже буряковий він, темнішої. (Головко, II, 1957, 15).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. буряковий — буряко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. буряковий — -а, -е. 1》 Прикм. до буряк. || Вигот. з буряків. || Який міститься в буряках. 2》 Який має колір буряка; темно-червоний з синюватим відтінком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буряковий — БУРЯКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до буря́к. Гуде над буряковими плантаціями літак, оббризкуючи буряки хімікаліями від довгоносика і совки... (Остап Вишня); // Вигот. з буряків. – Неначе хто помочив пальці в буряковий квас та лапнув тебе за щоку?...  Словник української мови у 20 томах
  4. буряковий — див. червоний  Словник синонімів Вусика
  5. буряковий — БАГРЯ́НИЙ (густо-червоний, іноді з темним або фіолетовим відтінком), БАГРО́ВИЙ, ПУРПУ́РНИЙ, ПУРПУРО́ВИЙ, ПОРФІ́РНИЙ рідше, ПОРФІ́РОВИЙ рідше; КАРМАЗИ́НОВИЙ (з темним відтінком); БУРЯКО́ВИЙ, БУРЯЧКО́ВИЙ рідше (темно-червоний з синюватим відтінком).  Словник синонімів української мови
  6. буряковий — Буряко́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. буряковий — Буряковий, -а, -е 1) Свекловичный. Зеленіють.... поля буряковим листом. Левиц. І. 24. 2) Темно-красный. Бурякова краска. Кв.  Словник української мови Грінченка