бурячок
БУРЯЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до буря́к.
Усі їли мовчки. Шестірний цідив юшечку, одгортнн бурячки, цибулю, кріп (Мирний, І, 1954, 334);
Кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю (Коцюб., II, 1955, 15).
Словник української мови (СУМ-11)