біготня
БІГОТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що бі́гання 1; біганина.
Аж ось незабаром стукотня, біготня… (Кв.-Осн., II, 1956, 286);
Втомившись від біготні, сідали [пастушки] над урвищем глиняних печер (Цюпа, Три явори, 1958, 4);
Ціле середмістя було як пекло. Крик, писк, біготня (Фр., III, 1950, 323).
Словник української мови (СУМ-11)