біготня
БІГОТНЯ́, і́, ж., розм.
Те саме, що бі́гання 1; біганина.
Аж ось незабаром стукотня, біготня... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ціле середмістя було як пекло. Крик, писк, біготня (І. Франко);
Втомившись від біготні, сідали [пастушки] над урвищем глиняних печер (І. Цюпа);
Сьогодні люди вже цінують конкретні справи, а не слова й біготню (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)