бігти
БІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш; мин. ч. біг, ла, ло, недок.
1. Пересуватися на ногах або лапах, відштовхуючись на кожному кроці таким чином, що до наступного кроку тіло не має контакту з поверхнею, перебуваючи у фазі польоту.
Всіх би перегнав, та бігти боюсь (прислів'я);
На ловця і звір біжить (Номис);
Аж ось і дітвора біжить (Т. Шевченко);
Василина не йшла, а бігла (І. Нечуй-Левицький);
Інтендант біг, раз у раз припадаючи до землі (В. Кучер);
Я що, за вами пішки буду бігти по цій дорозі, як той менший брат? (Л. Костенко);
// розм. Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, квапитися.
Стара мати .. шукає ліків, з усіма радиться та плаче, біжить оце до лікарки, то знов поспішається до знахарки: син в'яне! син нудиться! (Марко Вовчок);
Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею (Леся Українка);
Я сьогодні бігла на роботу немов ошпарена (В. Дрозд);
Ірина не бігла за нього заміж, довгий час він .. настійно домагався її (Ю. Мушкетик).
2. перен. Швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямку.
Скакали коні... Ридван, мов вихор, в полі біг (І. Котляревський);
Швидко біжать легкі саночки.., але якою тихою здається та їзда молоденькому мандрівникові! (Леся Українка);
Автомобілі бігли по мосту (М. Рильський);
А поїзд біжить через села й міста, віддаляє мене від домівки (з газ.);
// Швидко нестися в повітрі (про хмари, дим і т. ін.).
В небі хмари біжать .. може, буде гроза? (В. Сосюра);
// Линути.
Куди серце лежить, туди й око біжить (Номис);
Чіпка вимовляв кожне слово з протягом.., язик казав одно, а думка вперед бігла за другим (Панас Мирний);
// Простягатися в далечінь довгою смугою, довгим рядом.
Від хатки вузенька стежечка .. бігла до самого синього Дніпра (Марко Вовчок);
Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (М. Коцюбинський);
Вдень бачили сиві верхів'я Ельбрусу. Іноді верхів'я бігли в тумані (М. Хвильовий);
Гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги (О. Корнійчук);
Біжить видолинком угору стежка на Грабовець (Р. Іваничук).
3. перен. Швидко текти, плинути.
Прудко біжить та річка .. до самої луки зеленої (Марко Вовчок);
Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки (Панас Мирний);
Річка була далека в своїй глибині, вона з Дніпра в Чорне море бігла (М. Хвильовий);
У жилах кров Біжить шалено (М. Рильський);
А сталь біжить по жолобу, як вода, і хлюпоче, і грає, падаючи в глибокий ківш (В. Собко);
// Швидко сипатися, насипатися.
Одне з найприємніших видовищ – золотий струмінь пшениці, що біжить із комбайна в машини (з газ.).
4. перен. Швидко минати, проходити, збігати в часі.
Наш вік біжить, не скажеш: потривай (Л. Глібов);
Якось так біжить мені час, що я його не помічаю (М. Коцюбинський);
Біжать літа ... Йому [Тарасові] вже тридцять з гаком (Василь Шевчук).
5. перен. Шумуючи під час кипіння, виливатися, литися через вінця (краї) посуду; швидко витікати.
Борщ біжить;
Молоко біжить.
Іти́ (бі́гти) у троп див. іти́;
Іти́ (ї́хати, бі́гти і т. ін.) / піти́ (пої́хати, побі́гти і т. ін.) з покло́ном (на поклі́н) див. іти́;
Припусти́ти бі́гти (бігце́м) див. припуска́ти²;
Уда́ритися бі́гти див. ударя́тися.
◇ Бі́гати (ходи́ти, тягну́тися) / бі́гти хвосто́м (хво́стиком) див. бі́гати;
Ганя́ти (ганя́тися, бі́гти, полюва́ти і т. ін.) за двома́ зайця́ми див. ганя́ти;
(1) Як [дурно́му] з гори́ бі́гти / побі́гти (збі́гти) – дуже просто, легко, без зусиль і т. ін.
Тобі туди йти, як з гори бігти (прислів'я);
– Була весела, – одкаже [Катря], – бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти... (Марко Вовчок);
[Віктор (регоче):] Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу, напишу. [Заболотний:] А чого ж, тобі це – як дурному з гори побігти (О. Левада).
Словник української мови (СУМ-20)