Словник української мови у 20 томах

бігуді

БІГУДІ́, невідм., мн.

Металеві, пластмасові та інші трубочки, на які накручують пасма волосся для завивки.

Її коси від надмірного вживання бігуді й хімічних перекисів порідшали і, короткі, не обрамляючи лице, звивалися над лобом, над вухами (Б. Харчук);

З розчиненого вікна на свист визирнула кругла, як колесо, фізіономія, волосся її було позатягувано в бігуді (Валерій Шевчук);

Для молодої жінки сон, у якому вона накручує волосся на бігуді, означає, що в найближчому майбутньому її очікують радісні події (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. бігуді — бігуді́ множинний іменник  Орфографічний словник української мови
  2. бігуді — невідм. мн. Пристосування для накручування волосся при завивці або укладці, що мають циліндричну форму і виготовлені з дерева, металу, пластмаси або гуми.  Великий тлумачний словник сучасної мови