бігуді
БІГУДІ́, невідм., мн.
Металеві, пластмасові та інші трубочки, на які накручують пасма волосся для завивки.
Її коси від надмірного вживання бігуді й хімічних перекисів порідшали і, короткі, не обрамляючи лице, звивалися над лобом, над вухами (Б. Харчук);
З розчиненого вікна на свист визирнула кругла, як колесо, фізіономія, волосся її було позатягувано в бігуді (Валерій Шевчук);
Для молодої жінки сон, у якому вона накручує волосся на бігуді, означає, що в найближчому майбутньому її очікують радісні події (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me