бігти

БІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш; мин. ч. біг, ла, ло, недок.

1. Пересуватися на ногах або лапах, відштовхуючись на кожному кроці таким чином, що до наступного кроку тіло не має контакту з поверхнею, перебуваючи у фазі польоту.

Всіх би перегнав, та бігти боюсь (прислів'я);

На ловця і звір біжить (Номис);

Аж ось і дітвора біжить (Т. Шевченко);

Василина не йшла, а бігла (І. Нечуй-Левицький);

Інтендант біг, раз у раз припадаючи до землі (В. Кучер);

Я що, за вами пішки буду бігти по цій дорозі, як той менший брат? (Л. Костенко);

// розм. Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, квапитися.

Стара мати .. шукає ліків, з усіма радиться та плаче, біжить оце до лікарки, то знов поспішається до знахарки: син в'яне! син нудиться! (Марко Вовчок);

Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею (Леся Українка);

Я сьогодні бігла на роботу немов ошпарена (В. Дрозд);

Ірина не бігла за нього заміж, довгий час він .. настійно домагався її (Ю. Мушкетик).

2. перен. Швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямку.

Скакали коні... Ридван, мов вихор, в полі біг (І. Котляревський);

Швидко біжать легкі саночки.., але якою тихою здається та їзда молоденькому мандрівникові! (Леся Українка);

Автомобілі бігли по мосту (М. Рильський);

А поїзд біжить через села й міста, віддаляє мене від домівки (з газ.);

// Швидко нестися в повітрі (про хмари, дим і т. ін.).

В небі хмари біжать .. може, буде гроза? (В. Сосюра);

// Линути.

Куди серце лежить, туди й око біжить (Номис);

Чіпка вимовляв кожне слово з протягом.., язик казав одно, а думка вперед бігла за другим (Панас Мирний);

// Простягатися в далечінь довгою смугою, довгим рядом.

Від хатки вузенька стежечка .. бігла до самого синього Дніпра (Марко Вовчок);

Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (М. Коцюбинський);

Вдень бачили сиві верхів'я Ельбрусу. Іноді верхів'я бігли в тумані (М. Хвильовий);

Гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги (О. Корнійчук);

Біжить видолинком угору стежка на Грабовець (Р. Іваничук).

3. перен. Швидко текти, плинути.

Прудко біжить та річка .. до самої луки зеленої (Марко Вовчок);

Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки (Панас Мирний);

Річка була далека в своїй глибині, вона з Дніпра в Чорне море бігла (М. Хвильовий);

У жилах кров Біжить шалено (М. Рильський);

А сталь біжить по жолобу, як вода, і хлюпоче, і грає, падаючи в глибокий ківш (В. Собко);

// Швидко сипатися, насипатися.

Одне з найприємніших видовищ – золотий струмінь пшениці, що біжить із комбайна в машини (з газ.).

4. перен. Швидко минати, проходити, збігати в часі.

Наш вік біжить, не скажеш: потривай (Л. Глібов);

Якось так біжить мені час, що я його не помічаю (М. Коцюбинський);

Біжать літа ... Йому [Тарасові] вже тридцять з гаком (Василь Шевчук).

5. перен. Шумуючи під час кипіння, виливатися, литися через вінця (краї) посуду; швидко витікати.

Борщ біжить;

Молоко біжить.

Іти́ (бі́гти) у троп див. іти́;

Іти́ (ї́хати, бі́гти і т. ін.) / піти́ (пої́хати, побі́гти і т. ін.) з покло́ном (на поклі́н) див. іти́;

Припусти́ти бі́гти (бігце́м) див. припуска́ти²;

Уда́ритися бі́гти див. ударя́тися.

◇ Бі́гати (ходи́ти, тягну́тися) / бі́гти хвосто́м (хво́стиком) див. бі́гати;

Ганя́ти (ганя́тися, бі́гти, полюва́ти і т. ін.) за двома́ зайця́ми див. ганя́ти;

(1) Як [дурно́му] з гори́ бі́гти / побі́гти (збі́гти) – дуже просто, легко, без зусиль і т. ін.

Тобі туди йти, як з гори бігти (прислів'я);

– Була весела, – одкаже [Катря], – бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти... (Марко Вовчок);

[Віктор (регоче):] Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу, напишу. [Заболотний:] А чого ж, тобі це – як дурному з гори побігти (О. Левада).