бігти
Багато біжить у перегонах, та тільки один бере надгороду.
У перегонах бере надгороду лише той, хто скорше добіг до мети.
Біжи, та й під ноги дивися.
Добра пересторога.
Великі речі, що не годен бічи, он та стара, та й та не могла.
Іронія, коли хто береться до великих діл, а малих не годен зробити.
День біжить, а три дні лежить.
Про хоровитих людей, що їх праця скоро умучує.
Не перебігай батька в пекло.
Не вихоплюйся наперед, першенство належиться старшим, або тим, що знають діло.
Треба набігатися, аби обіду діждатися.
Треба поклопотатись, щоб заробити на їду.
Хто біжить, той задихається.
В бігу так серце, як і легені роблять скорійш, тому задихуємося.
Біг пес через овес.
Хоче здивувати звичайною річчю.
Біг пес через овес, як не шкодило псові і вівсові, так не буде шкодити й попові.
Біг пес через овес, як не шкодило псові, так не буде шкодити вівсові.
Нікому не буде ніякої шкоди.
Біжить, як швець з чоботами на торг.
Цуже поспішає.
Так біжить, як земля дрижить.
Біжить сильно гупаючи ногами.
Значення в інших словниках
- бігти — (переміщатися бігом) мчати, летіти, нестися, (на одному подиху) гнати, чухрати. Словник синонімів Полюги
- бігти — бі́гти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- бігти — Мчати, обр. летіти, п. гнати, фам. драпати, чесати, чухрати; (у справі) поспішати, квапитися; (від кого) тікати, утікати; (хутко) (- собак) улягати; (- хмари) плинути, (- стежку) простягатися; (- час) минати, збігати. Словник синонімів Караванського
- бігти — біжу, біжиш; мин. ч. біг, бігла, бігло; наказ. сп. біжи, біжімо, біжіть; недок. 1》 Прискорено пересуватися на ногах; рухатись, швидко переставляючи ноги. || розм. Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, поспинатися, квапитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бігти — БІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш; мин. ч. біг, ла, ло, недок. 1. Пересуватися на ногах або лапах, відштовхуючись на кожному кроці таким чином, що до наступного кроку тіло не має контакту з поверхнею, перебуваючи у фазі польоту. Словник української мови у 20 томах
- бігти — Побігти, вбігати, вибігати, вилітати, випурхувати, відбігати, влітати, гайнути, галопити, гнати, гнатися, гунути, доганяти, драти, дременути, дрепенути, дризнути, друмхнути (діал. Словник синонімів Вусика
- бігти — бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Фразеологічний словник української мови
- бігти — БІ́ГАТИ (швидко пересуватися на ногах у різних напрямках), ЛІТА́ТИ підсил. розм., НОСИ́ТИСЯ підсил. розм., ПИРЯ́ТИ підсил. розм., ШМИГА́ТИ підсил. розм., ШМИГЛЯ́ТИ підсил. розм.; ГАНЯ́ТИ підсил. розм. (метушливо); ГАСА́ТИ підсил. розм. (жваво). Словник синонімів української мови
- бігти — Бі́гти, біжу́, -жи́ш, -жа́ть; біжи́, біжі́м, біжі́ть; біжачи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бігти — БІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш; мин. ч. біг, ла, ло; наказ, сп. біжи́, біжі́мо, біжі́ть; недок. 1. Прискорено пересуватися на ногах; рухатись, швидко переставляючи ноги. Всіх би перегнав, та бігти боюсь (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- бігти — Бігти, біжу, -жиш гл. 1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21. 2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Словник української мови Грінченка