1. Словник української мови Грінченка

бігти

Бігти, біжу, -жиш

гл.

1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21.

2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — верхи. Ѣхать верхомъ. — з копита, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. Н. Вол. у. — в клус. Бѣжать рысью.

3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець.

4) — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бігти — (переміщатися бігом) мчати, летіти, нестися, (на одному подиху) гнати, чухрати. Словник синонімів Полюги
  2. бігти — бі́гти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бігти — Мчати, обр. летіти, п. гнати, фам. драпати, чесати, чухрати; (у справі) поспішати, квапитися; (від кого) тікати, утікати; (хутко) (- собак) улягати; (- хмари) плинути, (- стежку) простягатися; (- час) минати, збігати. Словник синонімів Караванського
  4. бігти — біжу, біжиш; мин. ч. біг, бігла, бігло; наказ. сп. біжи, біжімо, біжіть; недок. 1》 Прискорено пересуватися на ногах; рухатись, швидко переставляючи ноги. || розм. Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, поспинатися, квапитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бігти — БІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш; мин. ч. біг, ла, ло, недок. 1. Пересуватися на ногах або лапах, відштовхуючись на кожному кроці таким чином, що до наступного кроку тіло не має контакту з поверхнею, перебуваючи у фазі польоту. Словник української мови у 20 томах
  6. бігти — Багато біжить у перегонах, та тільки один бере надгороду. У перегонах бере надгороду лише той, хто скорше добіг до мети. Біжи, та й під ноги дивися. Добра пересторога. Великі речі, що не годен бічи, он та стара, та й та не могла. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. бігти — Побігти, вбігати, вибігати, вилітати, випурхувати, відбігати, влітати, гайнути, галопити, гнати, гнатися, гунути, доганяти, драти, дременути, дрепенути, дризнути, друмхнути (діал. Словник синонімів Вусика
  8. бігти — бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Фразеологічний словник української мови
  9. бігти — БІ́ГАТИ (швидко пересуватися на ногах у різних напрямках), ЛІТА́ТИ підсил. розм., НОСИ́ТИСЯ підсил. розм., ПИРЯ́ТИ підсил. розм., ШМИГА́ТИ підсил. розм., ШМИГЛЯ́ТИ підсил. розм.; ГАНЯ́ТИ підсил. розм. (метушливо); ГАСА́ТИ підсил. розм. (жваво). Словник синонімів української мови
  10. бігти — Бі́гти, біжу́, -жи́ш, -жа́ть; біжи́, біжі́м, біжі́ть; біжачи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. бігти — БІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш; мин. ч. біг, ла, ло; наказ, сп. біжи́, біжі́мо, біжі́ть; недок. 1. Прискорено пересуватися на ногах; рухатись, швидко переставляючи ноги. Всіх би перегнав, та бігти боюсь (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах