1. Словник української мови у 20 томах

біготня

БІГОТНЯ́, і́, ж., розм.

Те саме, що бі́гання 1; біганина.

Аж ось незабаром стукотня, біготня... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ціле середмістя було як пекло. Крик, писк, біготня (І. Франко);

Втомившись від біготні, сідали [пастушки] над урвищем глиняних печер (І. Цюпа);

Сьогодні люди вже цінують конкретні справи, а не слова й біготню (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біготня — біготня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. біготня — -і, ж., розм. Те саме, що бігання 1); біганина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. біготня — див. метушня Словник синонімів Вусика
  4. біготня — I. БІГ (швидке пересування на ногах); БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА підсил. розм., БІГОТНЯ́ підсил. розм. (протягом тривалішого часу або в різних напрямках); РИСЬ розм. (про швидкий біг — звичайно в одному напрямку). Словник синонімів української мови
  5. біготня — БІГОТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що бі́гання 1; біганина. Аж ось незабаром стукотня, біготня… (Кв.-Осн., II, 1956, 286); Втомившись від біготні, сідали [пастушки] над урвищем глиняних печер (Цюпа, Три явори, 1958, 4); Ціле середмістя було як пекло. Крик, писк, біготня (Фр., III, 1950, 323). Словник української мови в 11 томах