1. Орфографічний словник української мови

біготня

біготня́

іменник жіночого роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біготня — -і, ж., розм. Те саме, що бігання 1); біганина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. біготня — БІГОТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що бі́гання 1; біганина. Аж ось незабаром стукотня, біготня... (Г. Квітка-Основ'яненко); Ціле середмістя було як пекло. Крик, писк, біготня (І. Словник української мови у 20 томах
  3. біготня — див. метушня Словник синонімів Вусика
  4. біготня — I. БІГ (швидке пересування на ногах); БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА підсил. розм., БІГОТНЯ́ підсил. розм. (протягом тривалішого часу або в різних напрямках); РИСЬ розм. (про швидкий біг — звичайно в одному напрямку). Словник синонімів української мови
  5. біготня — БІГОТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що бі́гання 1; біганина. Аж ось незабаром стукотня, біготня… (Кв.-Осн., II, 1956, 286); Втомившись від біготні, сідали [пастушки] над урвищем глиняних печер (Цюпа, Три явори, 1958, 4); Ціле середмістя було як пекло. Крик, писк, біготня (Фр., III, 1950, 323). Словник української мови в 11 томах