бігцем

БІГЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що біго́м.

А він бігцем, бігцем з кіньми (Сл. Гр.);

Парубки бігцем, не задержуючися, побігли містом (Фр., V, 1951, 74);

Людина майже бігцем прямувала до дверей (Коп., Лейтенанти, 1947, 189);

// Швидко.

Скосим луг бігцем (Пісні та романси.., II, 1956, 72);

Обійшов [Дмитро] машину, бігцем кинув оком, чи чогось не пошкодили, і підійшов до Химочки (Епік, Тв., 1958, 326).

Значення в інших словниках

1. бігцем — бігце́м прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. бігцем — присл., розм. Те саме, що бігом; підтюпцем. || Швидко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бігцем — БІГЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що біго́м, пі́дтюпцем. А він бігцем, бігцем з кіньми (Сл. Гр.); Парубки бігцем, не задержуючися [не затримуючись], побігли містом (І. Франко); Людина майже бігцем прямувала до дверей (О. Копиленко); // Швидко.  Словник української мови у 20 томах
4. бігцем — див. бігом; швидко  Словник синонімів Вусика
5. бігцем — БІГО́М (про людей — швидко пересуваючись на ногах), БІГЦЕ́М розм., БІ́ГМА розм. рідше, РИ́ССЮ розм., БІЖКА́ розм. рідко, БІЖКО́М розм. рідко. Поодинокі наймички бігом доганяють групу (Ю.  Словник синонімів української мови
6. бігцем — Бігце́м, біго́м, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бігцем — Бігцем нар. Бѣгомъ. А він бігцем, бігцем з кіньми. Камен. у.  Словник української мови Грінченка